Валідол: що насправді кладуть під язик, коли болить серце

Чому валідол є в кожній українській аптечці

Валідол — це розчин ментолу в ментиловому ефірі ізовалеріанової кислоти. Тобто, по суті, концентрований ментол у таблетці чи капсулі під язик. Сама діюча речовина настільки мало цікавить науку як ліки, що єдина публікація в PubMed за назвою «ментилізовалерат» — це оцінка безпеки від дослідницького інституту ароматичних речовин, тобто як інгредієнта парфумерії.

Популярність валідолу зрозуміла. Він дешевий, продається без рецепта — і він відчувається. Холодок під язиком з'являється за секунди, і мозок легко читає це як «ліки подіяли». Сам ритуал — таблетка під язик при болю в грудях — повторює справжнє серцеве ліки, нітрогліцерин, тож у пам'яті кількох поколінь вони злились в одне.

Решту зробила радянська традиція, в якій валідол ніс одразу три ролі: «від серця», «від нервів» і «від усього, що давить у грудях». Він переходить з аптечки батьків в аптечку дітей разом із Корвалолом, і ніхто не перевіряє, звідки ця довіра взялась.

Що каже наука

Тут доводиться говорити не про слабкі докази, а про їх майже повну відсутність — і про те, чим цю порожнечу зазвичай заповнюють.

• Єдине клінічне дослідження при стенокардії — дуже скромне. У роботі 1996 року порівнювали дві версії таблеток валідолу — фабричну і зі зміненим складом — у 20 пацієнтів із нейроциркуляторною дистонією та 10 зі стабільною стенокардією. Обидві мали «подібну транзиторну» антиангінальну дію, і сильнішою вона була саме при дистонії, а не при стенокардії. Про плацебо чи рандомізацію в анотації не сказано нічого, а висновок авторів — економічний: змінений склад варто випускати в промисловому масштабі
• Ще одне дослідження ментолу при стенокардії — лише назва. У PubMed є стаття 1965 року про клінічне випробування синтетичного ментолу при стенокардії, але без анотації: ні кількості пацієнтів, ні результатів перевірити неможливо
• Ментол справді розширює судини — але в шкірі. Рандомізоване дослідження 2016 року показало, що гель із 4% ментолу, нанесений на шкіру, збільшує кровотік у дрібних судинах шкіри порівняно з плацебо, і частково це відбувається через чутливі нерви. Саме такий механізм — подразнення холодових рецепторів — і наводять як пояснення дії валідолу. Але від шкірних капілярів до коронарних артерій — величезна відстань: дослідження, яке вимірювало б, що валідол робить із кровотоком у серці, у PubMed немає
• Для порівняння — як виглядає доказова база препарату, який справді кладуть під язик при стенокардії. У подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні на 51 пацієнті нітрогліцерин-спрей дозозалежно відтерміновував появу нападу під час навантаження. В іншому подвійному сліпому дослідженні ішемічні зміни на ЕКГ під час навантаження почали зникати в середньому через 123 секунди після таблетки під язик

Валідол чи нітрогліцерин: що класти під язик при болю в серці

Головний ризик — не в таблетці, а в очікуванні

Сам ментол навряд чи комусь зашкодить. Небезпечне інше: валідол дає відчуття, що людина вже щось робить. І поки таблетка розсмоктується, а потім друга, минає час, який при інфаркті вимірюється життям.

Це не фігура мови. У дослідженні 1791 пацієнта з інфарктом, яким відкривали артерію ангіопластикою, кожні 30 хвилин затримки підвищували ризик смерті протягом року приблизно на 7,5% — навіть з поправкою на вік, стать і діабет. Автори сформулювали висновок прямо: важить кожна хвилина.

А самолікування — одна з головних причин цієї затримки. У норвезькому дослідженні пацієнтів із першим інфарктом понад половина чекала більше години, перш ніж викликати допомогу, і самолікування цю затримку збільшувало. У данському затримка понад дві години була пов'язана саме з самолікуванням і бажанням «почекати, чи минеться». А в німецькій роботі пацієнти, які «лікувались» ліками самі, в середньому потрапляли до лікарні на 6,8 години пізніше.

Часті питання про валідол

Джерела

Кожне твердження в тексті спирається на первинну публікацію. Посилання ведуть на сайт видання або в PubMed — базу Національної медичної бібліотеки США.

1. Bondarenko IP, Liashenko MM, Chirkov SN, Ermakovich II. [Порівняльна оцінка антиангінальної дії валідолу промислового та непромислового виробництва при нейроциркуляторній дистонії та стенокардії]. Лікарська справа, 1996;(3-4):110–3.
2. Kendall TM. Validol in Dipsomania. The Hospital, 1911;50(1315):662.
3. Gorelik MM, Lukash NV, Shukor AE. [Клінічне випробування синтетичного ментолу при стенокардії]. Врачебное дело, 1965;8:122.
4. Api AM, Belsito D, Botelho D, et al. RIFM fragrance ingredient safety assessment, menthyl isovalerate CAS Registry Number 16409-46-4. Food and Chemical Toxicology, 2017;110 Suppl 1:S486–S495.
5. Craighead DH, Alexander LM. Topical menthol increases cutaneous blood flow. Microvascular Research, 2016;107:39–45.
6. Thadani U, Wittig T. A randomized, double-blind, placebo-controlled, crossover, dose-ranging multicenter study to determine the effect of sublingual nitroglycerin spray on exercise capacity in patients with chronic stable angina. Clinical Medicine Insights: Cardiology, 2012;6:87–95.
7. Nyberg G, Holmberg B. Haemodynamic, anti-anginal and anti-ischaemic effects of sublingual nitroglycerin: dose-response, duration and time of onset of action. European Journal of Clinical Pharmacology, 1988;34(6):561–7.
8. De Luca G, Suryapranata H, Ottervanger JP, Antman EM. Time delay to treatment and mortality in primary angioplasty for acute myocardial infarction: every minute of delay counts. Circulation, 2004;109(10):1223–5.
9. Løvlien M, Schei B, Hole T. Prehospital delay, contributing aspects and responses to symptoms among Norwegian women and men with first time acute myocardial infarction. European Journal of Cardiovascular Nursing, 2007;6(4):308–13.
10. Rasmussen CH, Munck A, Kragstrup J, Haghfelt T. Patient delay from onset of chest pain suggesting acute coronary syndrome to hospital admission. Scandinavian Cardiovascular Journal, 2003;37(4):183–6.
11. Frohner K, Buchelt M, Hief C, Podczeck A, Steinbach K. [Поведінка пацієнтів і тривалість догоспітальної фази при інфаркті міокарда]. Deutsche Medizinische Wochenschrift, 1989;114(22):855–60.