Вакцинація: що насправді кажуть дослідження — і скільки коштує сумнів

Вакцини — жертви власного успіху. Наші бабусі бачили дітей у залізних легенях після поліомієліту й ховали немовлят після кашлюку. Ми цього не бачимо — саме тому, що щеплення спрацювали. Зате ми бачимо укол, температуру ввечері й історії в соцмережах. Ризик хвороби став абстрактним, а ризик щеплення — конкретним, хоча насправді все навпаки.

Сумнів — це не маргінальна позиція. В опитуванні 797 батьків у Києві переважна більшість вважала щеплення важливими, але лише половина повністю довіряла національному календарю. Головним джерелом негативної інформації про вакцини батьки називали інтернет — а частина з них вказала на медичних працівників. У дослідженні 5736 батьків із вісімнадцяти європейських країн «зовсім не вагались» 56%, ще 24% вагались «трохи». Найвищий рівень сумнівів був у тих, хто радився з гомеопатом.

Тобто людина, яка зараз читає цей текст із запитанням «робити чи ні», — не виняток і не «антивакцинатор». Вона просто хоче розібратись. Тому далі — не заклики, а дослідження: що вони показали, з якими обмеженнями і де межа того, що ми знаємо.

Імунна система вчиться на досвіді. Коли в організм уперше потрапляє збудник, їй потрібні дні, щоб розпізнати його й виробити антитіла та клітини, які його знищать. За цей час хвороба встигає розвинутись — інколи до тяжкої чи смертельної. Після одужання лишається пам'ять: при наступній зустрічі відповідь вмикається за години, і людина здебільшого навіть не помічає зараження.

Вакцина дає цю пам'ять без хвороби. Вона показує імунній системі «фоторобот» збудника: ослаблений чи вбитий вірус, окремий білок з його поверхні, знешкоджений токсин або, як у мРНК-вакцинах, інструкцію, за якою клітини самі ненадовго виробляють один білок вірусу. Імунна система реагує на нього як на справжню загрозу — звідси температура, біль у місці уколу, втома — і запам'ятовує.

Звідси два важливі наслідки. Перший: вакцина не діє миттєво — захист формується тижнями. Другий: що схожіший «фоторобот» на реального збудника і що стабільніший сам збудник, то кращий захист. Кір змінюється мало — і дві дози вакцини захищають від нього на 96%. Грип змінюється щороку — і вакцину доводиться оновлювати, а захищає вона скромніше. Про це нижче.

У 2008 році під час кампанії щеплень від кору в Україні померла людина. Як з'ясувалось згодом, смерть збіглася з щепленням у часі, але не була ним спричинена. Та на той момент це вже мало значення: як описують дослідники, які згодом проаналізували цей випадок, невдало оброблений інцидент накрив і без того низьку довіру до держави й медицини, підживлену корупцією.

Наслідки розтягнулись на десятиліття. Кампанію зірвали, охоплення немовлят щепленнями впало, почались закупівельні проблеми. Охоплення трьома дозами вакцини від поліомієліту знизилось з 91% у 2008 році до 15% у середині 2015-го. Того ж літа на Закарпатті поліовірус паралізував двох непов'язаних між собою дітей — у Європейському регіоні, який з 2002 року був сертифікований як вільний від поліомієліту.

Потім прийшов кір. З січня по червень 2018 року країни Європейського регіону ВООЗ повідомили про понад 41 000 випадків і 37 смертей — рекорд з 1990-х, і більшість випадків припала на Україну. Загальну вартість інциденту 2008 року — включно з лікуванням, протиепідемічними заходами, повторними кампаніями й втраченими життями — оцінили приблизно в 140 мільйонів доларів за десять років.

Мораль цієї історії не в тому, що вакцини безпечні, а в іншому: збіг у часі — не причина. Щодня в Україні хтось захворює чи помирає з причин, ніяк не пов'язаних із медициною. Якщо це стається через день після щеплення, мозок автоматично з'єднує дві події. Відрізнити збіг від причини може лише порівняння з тими, хто не щеплювався, — і саме таких порівнянь присвячена решта цього тексту.

Другий поширений страх — склад. У багатьох вакцинах є солі алюмінію: це ад'ювант, тобто речовина, яка підсилює імунну відповідь, щоб вистачило меншої кількості антигену. Питання «чи не шкодить це» — законне, і на нього відповіли масштабно.

У данському дослідженні 2025 року простежили 1 224 176 дітей і скористались тим, що вміст алюмінію в календарних вакцинах змінювався з роками. Перевірили зв'язок із 50 хронічними хворобами — автоімунними, алергічними, астмою, аутизмом і СДУГ. Підвищення ризику не знайшли для жодної з 50. Для розладів розвитку нервової системи ризик на кожен додатковий міліграм алюмінію був навіть трохи нижчим (0,93). Автори чесно позначають межу: дуже малий ефект для окремих рідкісних хвороб статистично виключити неможливо.

Тепер про «надто багато вакцин для маленької дитини». Огляд у журналі Pediatrics зібрав дані, які відповідають на це питання з кількох боків: немовлята здатні відповідати на вакцини, легка застуда не заважає виробити захист, комбіновані вакцини діють так само, як окремі, а щеплені діти не частіше хворіють на інші інфекції. І несподіваний факт: сучасні діти отримують із вакцинами менше антигенів, ніж 40 чи 100 років тому, бо нові вакцини значно точніші за старі. Щодня дитина стикається з тисячами чужорідних білків — у їжі, з бактеріями на руках і іграшках. Кілька антигенів у шприці — крапля в цьому морі.

Кір — одна з найзаразніших інфекцій, відомих людству. Одна хвора людина в повністю незахищеному середовищі заражає в середньому 12–18 інших — хоча систематичний огляд показав, що реальні оцінки розкидані ще ширше й залежать від умов. Саме через таку заразність для захисту суспільства потрібне охоплення понад 95% — значно вище, ніж для більшості інших хвороб.

І це не безневинна висипка. За систематичним оглядом 2023 року, у країнах із низьким і середнім доходом у 2019 році від кору помирали 1,32% хворих віком до 35 років поза лікарнею і 5,35% серед госпіталізованих; серед немовлят до року — 3,03%. У багатих країнах із доступом до інтенсивної терапії смертність значно нижча, і ці цифри не можна переносити на них напряму. Але навіть там кір лишається хворобою, яка вбиває.

А найменш відоме — те, що кір продовжує шкодити після одужання. Дослідження 2019 року в Science порівняло кров 77 нещеплених дітей до і через два місяці після кору: вірус знищив від 11% до 73% «бібліотеки» антитіл, накопичених до хвороби, — тобто частину захисту від інших інфекцій, які дитина вже пережила. У щеплених немовлят цього не відбувалось. Інша робота в Science показала на рівні населення: після епідемій кору смертність від інших інфекцій зростає ще на 2–3 роки. Тож «краще перехворіти» — це не природний захист, а ризик втратити частину вже набутого.

Не всі вакцини однаково сильні, і вдавати протилежне — означає втратити довіру. Найкращий приклад — щорічна вакцина від грипу.

За оглядом Cochrane 2018 року (52 дослідження, понад 80 000 людей) у здорових дорослих вона знижує ймовірність захворіти на підтверджений грип з 2,3% до 0,9%. Щоб уберегти від грипу одну людину, треба щепити 71. Вплив на госпіталізації — малий і непевний, на дні лікарняного — майже нульовий. Автори також зазначають, що 29% включених досліджень фінансувала промисловість.

Це не означає, що вакцина від грипу марна. Здоровим дорослим вона дає помірний захист. Огляд стосувався саме здорових людей від 16 до 65 років, тож для літніх людей, вагітних чи людей із хронічними хворобами питання варто обговорювати з лікарем окремо. Це означає інше: «вакцини» — не один препарат. Вакцина від кору захищає на 95% після однієї дози, від грипу — значно скромніше. Чесна розмова про щеплення починається з того, щоб не змішувати їх в одну купу ні в похвалі, ні в критиці.

Для контрасту — щеплення від кашлюку під час вагітності. Коли в 2012 році Англія запровадила його через спалах, захист немовлят до трьох місяців становив 91% — а саме ця група найчастіше помирає від кашлюку, бо ще занадто мала для власних щеплень.

Вакцини від COVID-19 викликали найбільше суперечок, тому тут — лише те, що можна перевірити. У рандомізованому дослідженні вакцини Pfizer на 43 548 учасниках симптомний COVID-19 підтвердили у 8 щеплених і в 162 отримувачів плацебо — ефективність 95%. Серед 10 випадків тяжкої хвороби 9 були в групі плацебо.

Межі теж задокументовані. При спостереженні до шести місяців ефективність поступово знижувалась — до 91,3% в середньому за період, — хоча проти тяжкої хвороби лишалась 96,7%. І є реальний ризик міокардиту в юнаків, про який ішлося вище.

Сумарний ефект оцінювали моделюванням: за перший рік щеплень у 185 країнах вони запобігли 14,4 мільйона смертей за офіційними даними про смертність — або 19,8 мільйона, якщо рахувати за надлишковою смертністю. Це модель із припущеннями, а не прямий підрахунок, але порядок величин зрозумілий.

Справжні протипоказання існують, але їх небагато, і визначає їх лікар, а не форум. Найважливіше — тяжка алергічна реакція на попередню дозу тієї самої вакцини чи на її компонент. Живі вакцини (наприклад, від кору) зазвичай не роблять під час вагітності й при тяжкому імунодефіциті. При гострій хворобі з високою температурою щеплення часто відкладають до одужання — а от легка нежить, за даними огляду в Pediatrics, не заважає виробити захист.

Якщо після попереднього щеплення були судоми, сильна реакція чи якщо в дитини хронічна хвороба — це не причина відмовитись, а причина поговорити з лікарем про графік і умови. Саме для таких розмов існує педіатр. У київському опитуванні консультації саме з педіатрами й сімейними лікарями були пов'язані з більшою довірою батьків — і це правильне джерело, на відміну від анонімних історій в інтернеті.